Спорт новости в Одессы
Труби «Північного потоку» лежать бездіяльно на дні Балтійського моря з вересня 2022 року. Технічно трубопровід серйозно пошкоджений, але політично він аж ніяк не мертвий. Хоча Берлін і Брюссель публічно наголошують на тому, що їхня залежність від російського трубопровідного газу подолана, численні ознаки свідчать про те, що газопровід продовжує відігравати значну роль у неформальних дискусіях. Джерела повідомляють про залаштункову дипломатію, неофіційні канали та сценарій, за яким Вашингтон міг би повернути до Європи саме той російський газ, постачанню якого він роками намагався запобігти. Але з одним важливим застереженням: під американським контролем, пише видання Berliner Zeitung.
ВІДЕО ДНЯ
Хоча офіційна європейська лінія чітка, Le Monde повідомляє про неформальні канали комунікації. Французька газета описує дипломатію, що ведеться за лаштунками, далеко від міжнародних інституцій. У цьому середовищі переговори відбуваються без громадського нагляду та поза межами багатосторонніх форумів.
Велика кількість інформації свідчить про те, що «Північний потік» справді може повернутися — в обхід ЄС та «під керівництвом США». Зокрема, газета цитує джерело, близьке до «Газпрому», яке стверджує, що «Північний потік» є «абсолютною частиною таємних переговорів» між президентом США Дональдом Трампом та президентом росії. Один зі сценаріїв, за словами джерела, полягає у відновленні роботи «Північного потоку» у партнерстві зі США.
Чи є ці твердження точними, неможливо перевірити зовні. Однак вони відповідають стратегічній схемі: енергетична інфраструктура є важелем впливу. Цей аспект набуває особливого значення у світлі потенційних мирних переговорів з Україною.
РЕКЛАМА
США роками політично виступали проти «Північного потоку». З бумом фрекінгу (гідророзрив пласта) на початку 2010-х років експорт зрідженого природного газу (ЗПГ) набув стратегічного значення у Вашингтоні. Додаткове постачання російського газу до Європи через «Північний потік-2» значно зменшили б ринкові можливості для американського ЗПГ.
Тому американці чинили величезний тиск, що змусило Німеччину призупинити сертифікацію «Північного потоку-2» у 2021 році, незадовго до його завершення. Раніше санкції США неодноразово затримували проєкт. Потенційна зміна курсу — російський газ, але під впливом США — ознаменувала б разючий розворот.
Метою американців може бути не просто продаж ЗПГ або запобігання російсько-європейському зближенню, а розширення контролю над енергетичною інфраструктурою де це можливо, зокрема на старому континенті.
РЕКЛАМА
У зв'язку з проєктом «Північний потік-2», що очолюється США, постійно з'являється ім'я Стівена П. Лінча, інвестора з Маямі, який, за даними Wall Street Journal, хоче придбати трубопровід із заявленою метою стати «найбагатшою людиною, про яку ви ніколи не чули». Лінч вважається спеціалістом з проблемних активів і раніше вів бізнес у росії, зокрема у зв'язку з розпадом нафтової компанії ЮКОС та угодою за участю дочірньої компанії «Ощадбанку».
Однак, як кажуть, Лінч не єдина зацікавлена сторона. Також згадується Джентрі Біч, техаський банкір, який, як повідомляється, є другом Дональда Трампа-молодшого. Хоча Біч публічно заперечував будь-яку зацікавленість у трубопроводі, дослідження Le Monde diplomatique свідчить про те, що він намагався придбати «Північний потік» разом з румунським бізнес-партнером. За цим стоїть середовище, яке розглядає політику як платформу для бізнесу. Wall Street Journal описує Біча як людину, яка ініціює проєкти по всьому світу та працює в тісних зв'язках з Трампом. Також згадується Elliott Management, американський фінансовий гігант, який, як повідомляється, зацікавлений не лише в «Північному потоку», але й у «Турецькому потоку», який транспортує газ з росії через Туреччину до Болгарії.
Йорг Сезанн, речник з питань енергетичної політики Лівої партії в Бундестазі, вважає таку діяльність серйозною загрозою. У розмові з Berliner Zeitung він сказав: «Такі спроби мають місце і до них слід ставитися серйозно. Нещодавно інвестор, тісно пов'язаний з Трампом, через компанію Tanquid придбав приблизно одну п'яту частину інфраструктури резервуарного зберігання Німеччини. Ми закликаємо федеральний уряд переглянути та заборонити такі придбання в рамках процесу перевірки інвестицій у критичну інфраструктуру».
Це різко контрастує з жорсткою позицією канцлера Фрідріха Мерца, який виключає будь-яке енергетичне партнерство з росією. Людина, знайома з цим питанням, повідомила Berliner Zeitung, що Німеччина навіть відіграє особливу роль у політиці санкцій проти росії. Мерц був рушійною силою санкцій проти «Північного потоку» в 19-му пакеті санкцій проти росії.
РЕКЛАМА
Джерело називає цей підхід «абсурдним», оскільки російські енергоносії продовжують потрапляти до Європи опосередковано, наприклад, через Індію. Там російська нафта переробляється, а потім реекспортується як продукти перероблювання. Юридично ці продукти більше не вважаються російським імпортом. Офіційно це індійська нафта. В окремих випадках це важко довести, але структурне змішування виробничих зон та трубопроводів ускладнює чітке розмежування, за словами джерела, яке побажало залишитися анонімним.
Тим часом ЄС працює над правовою базою, яка ефективно запобігатиме поверненню російської енергії в майбутньому. Речник Європейської Комісії відповів на запит Berliner Zeitung, заявивши, що газовий регламент RePowerEU набув чинності на початку лютого, забороняючи нові газові контракти з росією, довгострокові контракти та імпорт на спотовому ринку.
З огляду на ці обставини, пише видання, Європа повинна запитати себе: чи хоче вона відігравати активну роль у переговорах щодо України та допомагати формувати майбутнє європейського енергопостачання, чи вона зрештою просто хоче затвердити все, що вирішать путін і Трамп? Кожен, хто хоче формувати політику, не може дозволити собі ігнорувати поточні неформальні переговори щодо «Північного потоку» або передчасно оголосити трубопровід політично мертвим.
Додамо, що крім «Північного потоку», росія намагається спокусити адміністрацію Трампа й іншими спільними проєктами.
